четверг, 21 сентября 2023 в 17:38
Пишет Mister_Key:Svitlana SamarskaURL записи
Ми добралися до кордону у перші, чорні дні весни. Через пункт перетину йши, в основному, жителі Київщини. Черга була така, що обабіч дороги стояли залишені авто. Нерви не витримували, люди покидали транспорт і йшли пішки кілька кілометрів!
Хто йшов, кого котили на візках чи навіть ношах. Хто з клумаками, хто голіруч і у чому був. Хвилини, які я не забуду ніколи, це миті усвідомлення, що оті діти, які переходять через кордон без нікого - це сироти! Щойно набувші цього страшного статусу. Я би не допетрала - у черзі шепотіли: у них вся сім'я загинула. У жилах миттєво застигла кров. У водія, як й мене привіз, по щоках текли сльози.
Каталки везли протестанти, на тому боці лежачих людей перехоплювали польські францисканці. До дітей спокійно підходили люди у жилетках "україномовний волонтер" і спокійно починали розмовляти, вели до авто і автобусів. Українські жінки десь звідти, з пекла, заледве перетнувши кордон, сідали на траву і сиділи, дивлячись в одну точку. Їх не чіпали. Пізніше обережно підходили, пропонували їжу і облаштування.
Я бачила поліцейських і водіїв з польської сторони, які плакали. Я це бачила. Якб мова не про війну, а про якийсь фестиваль, то організація була дуже добра: скрізь готувалася їжа, лежали гори пледів і одягу. Носильники, поліцейські, волонтери - ці люди вивернули душу перед нашими. Це була не допомога. Це було рафіноване біблійне милосердя.
І в мене питання: коли вони пропускали нас усіх - без документів, без дозволів, з котами, собаками, черепахами і папугами - вони не порушували закон? Усі мислимі закони?
Щоб сьогодні той, хто мав би завчасно рятувати своїх громадян, але покинув їх на у.б.о.й, убезпечивши свою "найстильнішу" у світі, своїх чад і своїх предків, розказував полякам, що вони готують сцену для московського актора!
Н.е.н.а.в.и.д.ж.у.
Польщо, дякую!(с)